продажа наркотиков Мегион Меф мяу мяу

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Э, взломи! Флексаю тут, ребятки, и типа решаю ободрать историю, как я тянул закладки, погнал с бульбулятором и устроил себе жесткий отрыв. Но шоб не натуральный отрыв, а такой, чтоб руки дрожали, а башка качалась! Прошу любить и жаловать меня, наркомана-фантазера, культивирующего сюжеты в своей головушке.

Смотрю я на товар, сладкое и искреннее соблазнение, чётенько уверенный в своих пируэтах. Довелось мне так сказать - "остепениться" с помощью дурной дурочки, дурь такая, что она как та, таблеточка на голову бьет. Ну, это если буковально. В общем, решил почувствовать этот адреналин в крови, давай-ка впечатлиться, как настоящий слэнгист.

Короче, выборка была простая - хоть говна полезь, хоть помойку облюбуй. И я таки нашел своего покровителя. Кореш в этом вопросе, который подкумаривает и летит в нирвану чаще, чем философам тут походить надо. Встретились мы у заброшенного дома, угораем, не зная меры. Сопли пульсируют внутри, а фсе ботают да ботают, словно пчелки занятые.

Слушай, братан, а я думаю, закладки брать? - бормочу я, надеясь на самый жесткий отпор.

А че, чо нет? - отвечает он, глазки сверкают, словно злобный ёж.

И вот я уже в недоумении, сижу на шее у него и зубрил, как эту штуку называют - бульбулятор. Ну бля, я думаю, если не оттянуться сегодня, то когда же? Суета на улицах, люди мчатся, а мы тут, словно пассатижи на шарнире, качаем головой и тащимса до краёв. Пакетик счастья меняется на бумажку, а бумажка - на прекрасный порошок. Э-эй, это ж моя хреновина, эта дурь, судя по подгонам. Мозги мои словно в параличе, а рот болтается отдельно от всего остального.

Щелкаю, забываю про границы - ведь мы же в них не живём, как белые и пушистые. Я - красный дракончик, вдыхающий пары своего греха, и чувствую, как меня несет, будто крылья начали вырастать. Всё вокруг словно происходит в медленном движении, а я - лихой пилот-гонщик насмерть. Здесь и сейчас я – самый могучий маэстро из всех! Музыка начинает играть жесткую драм-н-бэйс композицию в моей голове, и я впрямь не удерживаюсь от созерцания этого колоритного и запутанного удовольствия. Всего лишь пару минут и катастрофа будет полной.

Но, понимаете, уважаемые, вся эта байда не по мне, хоть я и наркоманоид мечты. Я - бунтарь, но не наркоман в душе. Когда наркотиков нет, все эти тусовки не имеют смысла. Нет, я не из тех, кто бросает на самом пике и бежит после денег. Я - тот, кто узнал эту тему, как никто другой. Обожаю наших фараонов, их раскаты чего-то там, чего не может понять всякий чмошник в пиджаке и брюках-джинсах.

Глянув на свои ботфорты и блестки в репе, я понимаю, что мне подкумаривать не надо. Я – лидер. Лидер перемирия, хоть и в душе наркоман. Но это просто фломастер на холсте, часть моего творчества. За несколько секунд закладки оказываются вместе с ним.

Да, я наркоман. Но я просто ботаю, чтобы не потерять волю к жизни. Чтобы мозги работали на полной катушке. Просто я выбрал не тот путь, чтобы стать образцовым господином. И что с того? Я - маэстро своей жизни. Все достигается через труд, хрен с ними, с этими таблеточками и выборками. Вся моя жизнь - моя картина, и я решаю, как ее написать.